Ой, за сумом, сумом…
Ой, за сумом, сумом,
та й не бачу світу…
Хто б колись подумав,
що так буду жити?
Світлі мої мрії,
чи прощатись з вами?
Зраджені надії,
бідні між панами…
Чи капіталісти,
чи прості злодюги
тут до влади лізли,
то одні, то другі?
Доле наша, доле,
Україно-Мати,
чи ще довго волі
з неба виглядати?
Може нам не ждати
ясної погоди,
а в три шиї гнати
псевдо-слуг народу?
Січень 2019 р.