Володимиру Висоцькому 25. 01. 38

Петр Скорук
Я можу зрозуміти стомлений твій згляд, -
від суперечок втома, помилок і перешкод,
очікувань тих вічних і поневірянь,
прихованих надій і розставань й негод.

Вульгарності негідників й пекуча згага,
і світом змучений фанатів і сліпців,
нападків агресивних дурнів і зневага
й вразливості тендітних щирих слів...

В «країні дурнів» задихалася душа,
вона зависла на межі світів вимог...
Ти став незрозумілий і самотній у віршах...
До чого всі утрати - лиш підкаже Бог!


















coverсія