Мабуть, цей шлях мене вбиває,
Руйнуючи гірке життя.
І що зі мною я не знаю,
Я тихо йду у забуття.
Я геть не вартий поцілунків,
Її обіймів та тепла.
І серед інших подарунків –
Пусте блюзнірство і хвала.
Вона шепоче мені в ухо,
Тримає за руку мене.
Я відчуваю теплі руки,
Проте лице моє сумне.
А знаєш,
Все буде прекрасно,
Все буде чудово.
Просто ще одна поразка,
Але все ж малою кров'ю.
Хоч прокидаюсь кожен ранок,
Тепер я з нею всякий раз,
Мені не в радість той світанок
З набором дутих легких фраз.
Немає сорому в мене,
Немає совісті й страху -
Загублена моя душа
І серце зовсім кам'яне.
Я не зійду з цього шляху...
І похоронить мене в розах,
В труну шикарнішу вкладе,
Поплаче трішки на прощання,
Та поцілує в лоб мене.
А знаєш,
Все буде прекрасно,
Все буде чудово.
Вона врятує мене вчасно,
Чого варте тільки слово...
9 липня 2014, 27 січня 2020