Волинський край – це Україна, над усім,
І добрі люди на Волині майже всі.
Багато в неї незвичайної краси,
Волинь – перлина української землі.
Вона полями і лісами зустріча,
Повітрям чистим заповняє груди всім.
Водою чистою напоїть зі струмка,
І піднесе духмяний хліб гостям своїм.
Волинське серце – старовинне місто Луцьк,
А Світязь-озеро – волинська є душа.
І я, напевне, до Волині повернусь,
Вона до серця до мого ключі знайшла
Мені здається, я раніше тут бував
І сіяв хліб, і жито жав на цій землі,
І замок Люберта у Луцьку будував,
І ніби все це вже було в моїм житті.
Міста і села української землі,
Різноманітні - в кожнім є своя краса.
А у Волинської прикраси є свої,
Волинь тендітна, ніби ранкова роса.
Я побував там у гостях – не більш того.
Там залишитись, маю мрію, назавжди.
Волинь, повір, я не кохав так нікого,
І та любов набуде ще свої плоди.