Оксамитовий вечир

Людмила Реутова
Ми у серпні зустрілись з тобой,
Коли падають зорі.
Я гадала, що щастя зустріла своє,
Що зоветься любовью.
Але нам не судилось з тобою удвох
От тоді разом бути.
Не судилось тобі упізнати мене,
А мені позабути.

 Приспів:
Оксамитовий вечір
Ліг легенько на плечі.
Ми на нашому місті
З тобою, і знов,
Подаровані квіти
Повертають нас в літо,
Повертають туди,
Де лишили любов.

Наше літо минуло, як зоряна мить,
Ось і осінь хлопоче.
Жовте листя додолу з дерев полетить,
І дощі вдень і вночі.
Вже збираються ранками стаї птахів
У заморськиї далі,
А за ними у слід наше щастя летить,
Залишив нас в печалі.

Приспів: той же.

Довго щастя блукало, минали літа.
І здавалось, що марна надія була.
Та залишив останнюю мрію свою,
Ми зустріли у осіні нашу весну.
І птахи нам співають
Про зоряну мить,
І до нас знову щастя
В цей вечір летить.

Приспів : той же.