Явори

Светлана Ганоцкая
Приходять в пам'ять і у сни,
Щасливого дитинства дні
Де бігали ми ще малими,
Босоніж по зеленим нивам,
Квітучі мальви під вікном...
А в мареві...ген за селом,
Гойдались вітром полини
І степом, сивиной, котились хвилі.
А ми були малі і бездоганні,
І плавали по них як в океані.
Там в сонці білі явори,
Світились наче прапори
І шелестіли срібними гілками...
Десь відлетів той тихий рай,
Він не сказав мені - Прощай!
В той край не віднайти дороги.
І лиш старенькі явори,
Мого дитинства прапори,
Стоять донині і гудуть тривогу...