знову про смерть

Соломия Бонк
Скільки лишилось смерті
скільки лишилось жалю
там, у мені, все мертво
тут вже і я помру

І вже ніщо не здивує
вдосвіта навесні
чорним завуалюють
тіло моє в труні

І не скажу я востаннє
дякую чи люблю
тільки сумне зітхання
стисне душу мою

І не прийдуть більше гості
там, де вже дому нема
в радості, в горі, в злості
не задзвенить струна