Оригінал:
Нечутний, як струни відсутньої луна,
як в мерзлих небесах чудний полярний пломінь,
цей сніг таки упав – раптовий, наче повінь,
на вулиці й дахи – нежданий, як війна.
Як ніжні пелюстки, – непевний, нетривкий,
м'який, пухнастий, як підшерсток кошеняти…
Холодний, як вітри в оселі розі’пятій,
які гортають там альбомів сторінки.
Він падає до ніг, важезний, мокрий сніг,
мов грудочки землі на віко домовини,
мов біла сивина з-під чорної хустини
у вдових матерів, що втратили синів.
© Віровець Лариса
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Как эхо тишины невидимой струны,
как пламя в небесах полярного сиянья
иль паводком навзрыд снег выпал из волны
нежданностью войны, мерцаньем мирозданья.
Как нежных лепестков смятенье невпопад,
пушистый, мягкий, как подшёрсток у котёнка,
холодный, как ветра в разрухе и в потёмках:
альбомные листы под ними шелестят...
Он падает к ногам, весомый, мокрый снег,
горстями, как земля на гроб летит навскидку...
седою прядью снег – под траурной накидкой
у вдовых матерей… сыны их – лишь во сне…
Аватар Автора оригинала