Яснішають думки у вирі надвечір’я
І зовсім щось нове торкнеться до плеча.
Милують очі знов замріяні сузір’я,
Помрію з ними й я, затримуючи час.
Як гарно на душі звучать тендітні флейти!
Відчую серця ритм, зрадію, мов дитя.
Осяяння нічне вкладу в рядок відвертий,
Щоб знову ожило пригнічене життя.
Яснішають думки і раптом видається,
Що все було не тим, як я тоді хотів.
Чуже відправлю геть, прямісінько із серця,
Нехай проснеться мить у долі золотій.
Вона долала щем, приручене зневір’я,
Вела мене кудись, ледь видима свіча.
Яснішають думки у вирі надвечір’я
І зовсім щось нове торкається плеча.
21:46, 03.02.2020 рік.
Зображення: http://marieandree.centerblog.net