Стоїть земля, стоять незламані ворота
А в пам’яті розбита вщент лише душа –
Кортіла стати музою крилатих мелодійних спів,
І стерти із життя хоч краплю диких почуттів.
Нажаль, всім світом володіти, запал ти загубила,
Ти стерла спогади і всі сліди, якими володіла.
В твоїх руках неслись потоки відьом,
Одним лиш словом чи то сильним сміхом,
Ти розчіпляла біль і злі слова, що шепотіли ехом –
Ти гнала геть усіх, хто йшов до тебе з лихом.
Одного дня ти все змінила,
ти стала зовсім іншим світлом –
Тебе навіки погубило вітром,
який на тебе гнали, а ти не зупинила.
Пітьма тебе переманила,
А ти чомусь віддалась почуттям –
У твоїм серці володіла сила,
Що темряву у то;бі породила.