Сніг із дощем... І просто дощ... І просто сніг...
Така вже доля братня – разом і не разом.
Без зайвих слів, без штурханини, без образи:
обидва – з неба, і обидва – нам до ніг.
Учора зранку хлопчик в жовтому вбранні
у чобітках гумових по калюжі бігав.
І саме він удень вже щось ліпив зі снігу.
Я бачив хлопчика, і радісно мені,
що дощ і сніг, мов братик, любить дитинча,
що разом з ним ні дощ, ні сніг вже не самотні...
І зі всіма і я щасливим був сьогодні.
І навіть щось на дощ збиралось у очах...