Чому з тобою ми не стрілися раніш?
Коли була невтомлена душею?
Тоді б я написала свій найкращий вірш,
НазвАла б іменем твоїм Гілею.
Я б прихилила тобі небо до землі,
Заколисала б лагідно піснями.
Я б так кохала, як ніхто в житті не міг,
До ніг схиляла шовковисті трави.
Подарувала б найсильніших два крила,
Навчила би на них увись злітати,
Якби з тобою, то б веселкою цвіла,
Спроможною весь Всесвіт уквітчати.