Я не живу, , майже, не сную

Сергей Панасенко 3
Я не живу, і, майже, не існую.
Я тільки тінь, бо любої нема.
Без неї в серці зла зима вирує.
Хай всіх навколо радує весна.

Прийди, кохана, день і ніч благаю,
Поглянь у очі, надихни життя.
Вже так давно на тебе ячекаю,
Що, певно, зовсім піду в небуття.

Якщо ти є. то, прошу, відгукнися,
Позбав тюрми гіркої самоти,
Зігрій коханням, щиро пригорнися,
І я відчую, що весна -- це ти.

22 червня 1997 року.