В.Саенко
Летять у вир неміряні віки
Численними дощами перемиті,
Та крізь простори в нашому столітті,
Іще дзвенять Іуди срібняки.
А зрада, зашкорублена й лиха,
Вже миє руки в чорнім благовинні
І будуть розпинатися невинні,
Без доказу, без суду без гріха!
Надія льодоставом домерза,
Нові у світі родяться Іуди,
Зникає проліск віри у нікуди
І милосердя висохла сльоза.
***
Летят века, как будто в пропасть груды,
Бессчётными дождями перемыты,
Но сквозь просторы временем размытые,
Ещё звенит серебрянник Иуды.
Предательства шершавая соха
Макая руки в чорном благовонье
Распять готова снова невинных,
Без доказательства, суда и без греха!
Надежда льдом покрылась от греха,
На свет рождаются всё новые Иуды,
И проблеск веры никого не будит,
И милосердия слеза увы, суха!