За холодним вікном пролітають зимові птахи.
Ті, чиїх я не знаю імен. І не взнаю ніколи.
Знов і знов. Ті самі. Знов. І знов. По зимовому колу.
Без надмірних зусиль – чорні крила – і змахів різких.
Я б спитав у птахів, хто їм визначив кола маршрут.
Та мене не навчали абеткам пташиної мови.
А птахи все летять, мов вступили у змову зимову.
Хто я їм із питанням своїм – і не друг, і не суд.
Знову... Знов... Повз вікно... То – на радощі? Чи на біду?
З цяток... Потім – птахи... Потім знову – у цятки холодні...
Ось зникають вони, а мене – аж морозом по скронях.
Пролітають зимові птахи... Проводжаю... І жду...
Marina Rozhnyatovskaya
Акварель