(присвячую Щербаковій В.В.)
Наша баба моду знає,
Все зі смаком одягає.
І прикраси в неї є,
Білі буси* - головне.
Раз до нашої бабусі
В гості правнучка зайшла.
Баба, навіть, не гадала,
Яка скоїться біда.
А та дівчина маленька,
Ой, моторненька була.
Білі бабини ті буси
В одну мить вона знайшла.
Швидко буси розірвала,
Потім десь їх задівала.
Де ж ті буси? Ой біда!
Були буси - і нема!
Ой, яке для баби лихо!
Ой, яка ж оце біда!
Як без бус отих на світі
Далі житиме вона?
Буси нові їй шукають,
Всі крамниці обійшли.
А таких, як баба хоче,
У крамницях не знайшли.
А тут кумочка рідненька
Заспокоїти прийшла:
"Не хвилюйся,не турбуйся,
Буси я тобі знайшла.
Принесу тобі я буси,
Гарні буси,ще й блищать.
Як ті буси ти надінеш,
Будеш, кумочко, на ять!"
В день народження бабусі
Наша кумочка прийшла.
Ну, і як і обіцяла,
Буси бабі принесла.
"Я дарую тобі буси,
Хай на щастячко твоє!
Таких бус у мене вдома
Ще три метри, мабуть,є."
Наша баба знов щаслива,
І радіє, як дитя.
Оті буси ялинкові
Знов вернули їй життя.
Смішно нам,
Бо старість чуде.
А хто зна,
Що з нами буде?!
***
Буси*-намисто(укр.мова)
*******
Наша баба моду знає,
БУСАМИ намисто називає!