В роздумі розум завертівся,
Та не показує про те.
сердешним поглядом укрився,
Що найсамісінько просте.
не закодовано,не скрито,
Залагоджено у душі.
Та сіє словом наче сито,
Даруючи,тобі,-віші.
не просто вірші,-частки тебе.
З дощем порівнюю не раз.
Що відвертаються від неба,
Уривки невблаганних фраз.
О,боже!боже як чарують...
В душі небідній,-простота.
І серцем лагідно керують,
Любов,мораль і доброта.
(Понкратова.О.В.)