Любов моя до тебе неминуча,
Занесена в невидиму скрижаль.
І наче легко піддаються кручі,
Та ми усе ж на відстані, на жаль.
Ти смальтою в мозаїки проникла,
Відтоді, лиш на тебе я молюсь.
Ти для душі моєї вдалий приклад,
До сліз відвертий, наболілий блюз.
Постійно я у снах тебе знаходжу,
Цілую й обіймаю ніжний стан.
Чекаю так давно хвилину гожу,
Коли б насправді я щасливим став.
Але вона надмірно забарилась
І я тускнію безпорадно сам.
Прийди до мене, я кричу щосили,
Мені набрид самотній тарарам.
12:55, 10.02.2020 рік.
Зображення: http://www.psychologies.ru