Для нас почалось все казково
Зимою трохи, на весні...
Тут стало тепло так раптово
І потонуло все в брехні.
Тому пробач мене за дурість,
За все погане і все зле.
За всі помилки, мою тупість,
Пробач, не злися попри все.
Я досі згадую ті дні,
За тебе згадую, молюся
За те, щоб вийшла із біди.
Разом з тобою я журюся.
З тобою бути не судилось,
Хоч мріяв я про це тоді
Збулося те, що нам приснилось -
Ми розійшлися як вві сні.
Проходить все, роки минають
Життя летить, кудись іде.
І всі ці спогади зникають -
Цього не буде більш ніде.
23 березня 2015