(Про мову, язик та корову)
Віршик написав поет - висновок зробив,
Він тепер - апологет, цвях між люди вбив.
Гумореску друкував, щоб сміявся світ,
Та хіба ж, письменник знав, що воно б не слід.
Ті слова комусь дійшлись до саміх сердець,
Ум та розум розійшлись… І урвавсь терпець.
Той поет... давно між хмар, Богові творить.
Хтось той вірш зніс на вівтар - там хай майорить.
А на батьківській землі б'ються в смерть сини,
Україну рознесли протягом війни.