Неси мене, вітер, подалі від людства!
Неси поза хмари – не хочу лишатись.
Вони хай помиями всі обіллються,
Я хочу угору. І це вже не жарти.
Я хочу у небо із тижня у тиждень,
Із року у рік, із секунди в секунду.
Я з тих, хто давно на найкращі часи жде
Терпляче й не дуже. І вам не усунути
Спрагу по небу – не бабах, не тачках,
Кредитних картках, чи рахунку в Маямі!
Я хочу, щоб люди змогли це побачить,
Як ми виринаємо з чорної ями.
Неси мене знов над містами, морями
До Марсу, Венери, і нум, завивати!
Неси відчайдушно, неси до нестями,
Й не треба брехати мені, що не здатен!
Роджений від Господа, здатен на все ти, –
Неси же за обрій мене якнайшвидше!
Й нехай надихає коштовним браслетом
Ну хоч би один з найвідвертіших віршів!
січень 2020