||||
АБ мав дві пристрасті: музика та біатлон. Музика завжди при ньому і в ньому, біатлон лишився в далекому минулому. В Тернопільській дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву. Як він, юний скрипалик з інтелігентної родини, туди потрапив? Якось так виявилося, що в його тонкому та легкому тілі ховалася нелюдська витривалість, швидкість та самовладання, які помітив шкільний фізрук, що мав півставки в ДЮСШОР.
Маленький Арчик хотів грати на скипочці. Хоча вчителі в музичній школі переконували дідуся (він привів малюка в ДМШ), що саме фортепіано його інструмент. Малий хвацько бігав пальчиками по клавіатурі, вправно витинаючи пассажі. Але Арчик був упертий хлопчик і твердо сказав "Хочу на скрипочці". Дідусь зітхнув і сказав: "Хай буде скрипочка".
Арчик відвідував дві школи: ДМШ і ДЮСШОР. В загально-освітній школі він числився. Арчі був першим біатлоністом в своїй віковій групі. Скрипалем у своєму Тернополі він також був несугіршим. Десь там попереду була доросла збірна України, тому на скрипку випадало все менше часу.
В п'ятнадцять років все перемінилось. Тяжкий перелом ноги зі зміщенням, якого зазнав Арчі на гірських зборах у Ворохті, на кілька місяців викинув його з тренувального процесу. Як часто буває, біда доганяє біду. Не встиг Аркадій виборсатися з перелому, як підхопив інфекційний гепатит. Здоров'я підупало. Юні біатлоністи побігли впереде, Арчі зійшов з лижні. Як виявилося назавжди.
Того року Аркаша поїхав вступати в дев'ятий клас Київської середньої музичної школи-інтернату імені Лисенка. Конкурс був серйозний, майстровитих конкурентів було доволі, але атлетичному підліткові поталанило і його взяли в клас альта.
Альт лікував душу колишнього юного спорсмена. Стрільба в тирі якимось дивним робом впливала на творчість. В рік закінчення школи-інтернату Аркадій виграв міжнародний юнацький конкурс. Тоді ж, в тирі на Куренівці, він зустрів Емму, юну Брунгільду, польку зі старовнної київської родини.
Емма кохалася не гірше, ніж стріляла.
(далі буде)
||||
© Валентин Лученко, 2020