От: подывы но на мох
Как vе нам быть с языком.
Как vе нам быть с алфавітом.
Ведь мы погібшыj народ.
Дэ вам якы Головніцкы.
Всё у імперыі – зло.
Разве у вас е шэ кнігы,
Дэ полешук хоть бы шо
Лічыть, чытае молітвы.
Не! Это мы пресечом!
Мы! Імператор Росіі!
Нет белорусов совсём!
Вот вашы волосці мінскы.
Так і з ятвягом тут во,
Шо вам шэ шося, бач, ліпыть.
Трэ у архівы оно
Вдэрvваты діалектізмы.
Ну, бо v Кітаj гынды во
Тоvэ знычтоvував лічбы j.
І Сінь Ху Аj Аня втовк?
Ексь закопав куньфуцістов.
Мы на порозы веков,
Дэ будуть правыты цыфры.
Буквы… но так: ха-ра-шок!
Быз порошок кашы jіvтэ.
З дідом мы вуv быз зубков.
От і взварымшы j лымішку.
Соды но всыпав чуток.
І даvэ влад онь наjівся.
Так шо якыj сахарок.
Тоны оно коб в пычінькы v.
От і заjіv в срацы шкло:
Ны забурчыть в vывотіsы.
Ну! там ш ізюму полно!
Наsо v шэ цюкор паршывцам?
А коб працовныj люд здох.
А коб а ныц ля Росіі.
Вот вона, волосць мідвіvа:
Ты но копы сылк на то,
Даму кабы опслуvыты!
А то вэсь род ізоjдёть.
Олово тут ны прычом!
Цынку ув пудры ныскольк!
Хоть сып на масліцо j опсь –
Заvыво jды в ямку конск.