Мого кохання білий човен
Пливе скрізь роки вдалечінь.
Де місяць, помаранчу повен,-
Володар досвіду томлінь.
Де нам шепочуть різнотрави,
Медовим пахнуть пелюстки,
Там, де буваєш завжди правим,
Де не зростають колючки...
Де душі наші, повні світла,
Готові друзів обійняти,
Дивися! Ще одна розквітла,
Щоб гідно з Богом розмовляти.