Дихай, дякуй, не нервуй ,
Своє серденько не псуй.
Все проходить! Ти повір,
В Мудрість Тої Сили,
Що створила безліч зір
Й нас людей створила.
Дякуй Богові за все
І за кожну мить...
Так, як Бог ніхто не може
На Землі Любить!
Хіба ж Батько стане бити
Дитя, що спіткнулось?
Пригорне і витре сльози,
Щоб воно всміхнулось.
Ми для Бога - рідні діти,
Він нас всіх чекає.
Дійсно має той радіти,
Хто Бога пізнає!