Не жалкую, та не плачу.
Що минають всі мої роки.
Тільки стоне серце від жалю.
Що проходять радісні мої діньки.
Бо тепер, не так уж буде битись серце.
Холодом заляже у пітьму.
Та забуде серце, бо не буде щастя.
Згасне пламя, що зігріє все нутро.
Тільки спогад юності, в простір лине.
Та не знає збереже його, чи ні.
Серце в самоті заляже.
Ніби спить воно давно.
Все нутро благословляє Боже!
Будем ми благословенні.
Весь цей час.
Оцвітає наш, лише прожитий вік.
Що утрачено було.
Назад не вернеш.
Знаєш тільки те, що ти
ще все ж живеш!
Не забудеш, не повернеш щастя.
Що минуло, те не повернеш!
Тільки спогад лине, все ж до серця.
Право має він на це.