Кохання
Ви не дивіться так мені у вічі, -
Не вам душі моєї стогін зрозуміть.
Така самотня я в зимовій січі,
Чекаю трепетно кохання світлу мить.
І ось дзвінок, знов чую тихий голос,
Говорить ніжно він, я більше
лиш мовчу;
Як прагне сонця ще зелений колос, -
На крилах думки до коханого лечу…
Мороз на шибці висіче мережку,
Мені даруючи небачену красу…
Немов найтонше скло, я обережно,
Через роки палке кохання пронесу.
Січень 2013