Все що було колись змістом життя
Вже потускніло, округлилось, стихло.
Вранішні фарби, пастельне шиття.
Нас не хвилює вже радість і лихо.
Ми проводжаємо близьких своїх
Вже однаково у вічність і вирій.
Душу не рве нам предвічний сувій
Де записали дитинства ми мрії.
Стерлись кути, вже нема вороття
Ні у дитинство, ні в юність, ні вчора…
І визначає тепер нам життя
Все що було колись: радість і сором.
Та все ж, до поки ми ходимо тут,
Бачим зірки і ще чуєм молитви,
Треба давно вже позбутися пут,
Що заважають нам праведно – жити…