Вже шоста осінь, МАМОЧКО, без Вас...
А ми живем, у Бога милість просим.
На цвинтар ми до Вас ідем,
Вже шосту осінь.
А літечко, так швидко проліта,
Як Ваші неспокійніі літа,
Що лагідно ступали на покоси...
Ідем шляхом прокуреним життя,
Вже шосту осінь.
Вже й хата наша Вас не вигляда,
Стомилася, зітхаючи дверима...
Вбирається в літа оці сестра,
Клопочеться в догін за ними.
Вже шоста осінь, МАМОЧКО, без Вас,
А наче - Вічність! Вже шоста осінь...
Не зримо пролітає час,
Всідається відвічність на погості.
...Вже шоста осінь... Шоста осінь.
с. Сорокотяги, Украіна