Був собі малий дракоша.
На ім’я, здаєтся, Гоша.
Був слухняний, чепурненький,
Невеличкий і гарненький.
Мама вчила малювати,
Мити посуд, прибирати.
Тато вчив вогньом плювати,
Димом дмухать та літати.
Та якось одного разу,
Не було б оцього сказу.
Справи в кожного дракоши...
Залишили вдома Гошу.
Наігрався, повертівся,
Якось мало зажурився.
«Може то мені як тато
Поревіти, політати?»
Не сиділось. Як всі діти.
Треба шось собі вчудити.
То й надумав осторонь
Трохи дмухнуть свій вогонь...
Диво. Не згоріла хата.
Прилетіли мама, тато.
І пожежники пів дня
Були в поті від вогня.
Справу свою добре знали.
Увімкнули, розмотали.
Струм в пожежу заструївся.
Зник вогонь і дим пустився...
На той раз, даю вам слово,
Все закінчилось чудово.
Та нажаль не завжди лихо
Нас торкається так тихо.
Гратися з вогнем неможна!
Має знать людина кожна!
Не шукай біди, либонь
Це не іграшка вогонь!
Чи то Саша, Діма, Льоша...
В кожнім є такий дракоша.
Користуйтесь обережно.
Пам’ятайте! То – пожежно!