Я ж тоби очами чаровала,
Щоб всі шляхи до мене вели
Щоби, рідний, ніколи не знала.
Як окрема жити взагалі.
Та забула як вінки пускати.
Вниз по Дону на Купала-ніч.
Або віск на дзеркало роняти.
Та шукала в крапельках облич.
Я тобі хотела чаровати.
Але жартівниця доля в нас.
Тільки зібралася починати.
Закохалась у тебе зараз.
І тепер шукаю зустріч вранці.
Або у вечірнію тиші.
Тільки от не ходиш ти на танці.
І не дивишся на мене взагалі.