Так невпинно час летить... І знаю,
Що тепер можливо не усе.
Виростають діти. Я співаю.
І життя вирує та несе.
Але так у спогадах кохаю,
Серцем відчуваю кожну мить.
Той, кого в живих уже немає,
І бентежить, і сильніш болить.
Так хотілось все те повернути.
І йому пробачити усе.
Та на жаль, до часу ми прикуті.
І частіше вітер - у лице...
Як мені його не вистачає...
Він приходить тільки уві сні.
Зрозуміє той лиш, хто втрачає.
Мій коханий, з першим днем весни...