Я б точно хотіла почути від тебе ще декілька слів.
Декілька звичних фраз, що наче під шкіру вшиті.
Обняв, щоб знов міцно, як тільки ти умів.
на шиї, що мерзне від холоду і вітрів
залишити б ще раз сліди незмиті.
Торкнутись до скронь,
зберегти назавжди контур шкіри
Подивитись на тебе, запам’ятати тебе таким:
до крику рідним,
закоханим
і безмежно мною любимим.
Особливим з мільйонів,
направду таким «своїм»
Послухати ще раз,
І кожен звук пропустити крізь себе,
Моменти і спогади, що руйнують мене нутром.
Зловити твій погляд, в якому частинка неба,
І подих на шкірі.
що до мурашок торкає знов.