Життя вирує, швидко плине час,
Мережить і гаптує нам доріжки,
Воно не потребує ще й прикрас,
Та смикає усіх-усіх за віжки.
Життя вирує, спалює мости,
Й чеканить залюбки свою чеканку.
А слово промовляємо: «Прости…
Пробач мене за всяку забаганку…»
Життя вирує, гамір защораз,
І зупинить його ніяк не в силі,
Воно, немов красивий вернісаж,
Пісні його дзвінкі, глибокі й милі.
Життя вирує, барви виграють,
У собі поєднало всю палітру,
Змінить його не в змозі ані чуть,
І не віднести в далечінь десь вітру.
Життя вирує, стелить килими,
Вплітає стрічки різнокольорові,
А помахи, немовбито крильми,
Й мандрує, наче вітер по діброві.
03.03.2020 р.