***
Ну, що ти впер сумний свій погляд
В якийсь невидимий предмет?
Ще ж б;ється знамено на щоглі,
Й життєвий тягнеться сюжет.
В душ; ще чути полихання
Святого Божого вогню…
Що, не дає плодів кохання?
Але ж цвіте у славу дню!
Що, відійшли в минуле ласки?
Але ж минуле не пройшло –
Пригадуй чарівної казки
Солодке та незмите тло.
Посохли деякі прикраси
На кипарисові подій.
Та поки чуєш ти: «Михасик…», –
Пожди, друзяко, не старій!
Лєцкін
Михайло Лєцкін
***
Ну что ловить печальным взглядом
Недосягаемый предмет?
Ещё знамёна виться рады,
И льётся жизненный сюжет.
И всё полней душа с годами
Святого Божьего огня.
И хоть любовь скудна плодами,
Зато цветёт во славу дня!
Хоть прошлое уносит ласки,
Пережитое не прошло.
Припоминай волшебной сказки
Былую сладость и тепло.
И что – усохшие детали
На кипарисе бытия?
Покуда слышится : "Михайлик…" –
Не старится душа твоя.
Перевод с украинского - Ирина Юрчук