Сивий старець у нОчі криницю
зазирає і сумно мовчить.
Вартовий, що закований в крицю
не змикає очей ні на мить.
ЧимчикУє невпинно по зорях
одиноко Чумацьким шляхОм,
розглядає у дзеркалі моря
з діамантів зірковий шолом.
Заховається в плетиві вОвни
із прозорих пухнатих перин
й випливає млинцем, а то чОвном,
з дивовижно-казкових шпарин.
Так триває не вік і не десять
у світила та варта нічна.
По містах він мандрує і вЕсях
та скінчиться колись і вона…
04.03.2020