Мій час летить, чергові іменини,
Вітання друзів, рідних і сім`ї,
Весняні квіти…, я ж бо народилась,
У перші березневі дні весни.
Весняний настрій, хочеться літати.
І я на кухні – як веретено,
В духовку м'ясо, в котика прибрати,
Кришталь натерти, гарно щоб було,
На стіл яскраву білу скатертину,
В кафе було б без клопотів, та все ж,
До себе запросила всю родину,-
Люблю свята сімейні я без меж.
Веселим гомоном наповнилась квартира,
І сміхом радісним маленьких онучат,
Шепочу стиха: «Боже, я щаслива!
Я дякую за все Тобі стократ!»
Мій час летить, його не зупинити,
Та щиро кожну мить свою люблю,
І вже якщо захочеться летіти,
Квиток, валіза, термінал – і я лечу.
А як же недруги? Без них ніяк не можна.
Тримають в тонусі, і заздрість їх смішна.
Своє життя псують собі безбожно,
Така вже доля у жінок земна.
На зверхні погляди давно вже не зважаю,
Свій шлях встеляю щастям і добром.
Я не свята, - серджусь, терплю, кохаю,
Чужого ж не бажаю, б`ю чолом.