Від всіх завжди я чула, що занадто
я людям довіряю і люблю
проходив час, і вже не так багато
до інших стала відчувати я жалю
І не боліло серце, як обманом
я прикривала гіркоту пустого дня
коли гірким мені і сум, і сміх здавались
коли навколо бачила одне сміття
І не знайшла я порятунок у зневірі
не розгубила цінності побачити красу
я навпаки, коли втрачаю, більше вірю
що може десь там, може якось ще знайду
Серед усіх доріг моя дорога мені люба
і не боюся я залишитись одна
мені життя дало назавжди свого друга
в зневірі - віра, й вітряна душа