***
Журавлі колодязні схилились,
Стукотять відерця до води,
Тільки би вони не обірвались,
Не втекли від мене нікуди;.
Бо тоді водиці не нап’юся,
Спеку у душі не загашу
І до місяця ніяк не обізвуся,
Тиш відразу смуглу залишу.
Журавлі колодязні співучі
Щось зрання про себе
гомонять,
Мальовничі всі вони, крекчучи,
Скрипами вже пробують
співать.
З ними я у спів легко зійдуся,
Закружляю танець від душі,
Потім я водиченьки нап’юся
Отієї, що підносять
журавлі.
І вона у них м'яка, смачненька,
Завжди кришталева, студена,
Над усіх водиць вона гарненька
Та й свята, як ця в душі весна.
14.01.2012