***
Пробач свого блудного сина,
Вкраїно розкішна моя!
До тебе піснями полину,
Крізь гущу дібров і поля.
Знайду той куточок, де мати
В могилі лежить, під хрестом.
І, мов сирота, рідна хата,
Поросла чіпким бур’яном.
Вклонюся зажуреній школі,
Що вивела в люди мене;
Благатиму ще раз у долі –
Хай горе важке омине.
Ланами уквітчані сходи,
Стрічають обачливо нас.
Весняних птахів хороводи
Дарують мрійливості час