Оксана Пахльовська
ВИДІННЯ СУХИХ ОСОКОРІВ
І підперла зруйновану хату плечем,
бо дітей народила
і поле зорала.
Що ти кажеш?
Не чую за тихим плачем.
Чи тобі вже печаль всі слова одібрала?
І стоїш ти зі світом чужим
сам на сам,
бо згоріли усі твої
книги пророчі.
Сотні літ, як скорботним твоїм образам
навертаються сльози на очі.
Торгували тобою у храмах твоїх,
Заміняли минуле мільйоном ерзаців.
Ти іще - Україна?
Чи ти вже - лиш міф
про князівські походи і битви козацькі?
Розбрелися в тумані твої кобзарі.
Твоє горе від тебе вже старше за віком.
О, як темно тепер у твоєму дворі!
Не запалиться свічка у жодному з вікон.
Хто тут був,
хто тут плакав, сміявся, радів?
О, якими дощами тут змило весь колір?
Що ти кажеш,
Прамати священних родів,
до забутих криниць
і сухих осокорів?..
Светлана Лемаева
Видение сухих тополей
(вольный перевод с украинского языка)
Ты плечом подпираешь разрушенный дом,
Где детей родила и где поле взрастила.
Что ты скажешь? Я слышу лишь плач, тихий стон.
Или ты от печали слова все забыла?
В чуждом мире - одна, нет дороги назад,
Ведь сгорели в огне твои книги пророчеств.
Сотни лет, как безмолвно скорбят образа.
Слёзы горькие вновь застилают им очи.
Торговали тобою бездушно в церквях,
Заменяли историю сотней эрзацев.
Ты ещё - Украина? Ещё ты жива?
Или ты - только миф о походах казачьих?
Разбрелись, как в тумане, твои кобзари.
Ты от горя уже постарела до срока.
Как темно и безлюдно теперь на дворе!
Не горят даже свечи за стёклами окон.
Кто здесь плакать, смеяться весь день был готов?
О, какие дожди яркость красок размыли?
Что ты скажешь, праматерь священных родов,
Почему про колодцы, деревья забыли?..