Мою Вкраїну вільну, хлібосольну –
Її паплюжать - мирну поготів…
Ця думка зараз зовсім не крамольна –
Хіба так ходять в гості до братів?
Непрохані - й поводяться нечемно,
Тримаючи сокиру у руці –
Хоч звати намагаються даремно
Братами з часу Києва Русі.
Ми не брати, хоча і досі звично
Без втоми нам нагадують про те.
Та згадуєм наругу споконвічну
На все на те, що маєм за святе.
Але не зникне мова солов*їна,
Не бачити країну в ланцюгах.
Я впевнений, що вистоїть Вкраїна,
Та виявиться їм не по зубах…
Чи зовсім хворі, або зовсім п'яні –
На ліки – сподівання замалі.
Хоч серед них бувають непогані …
Десь кожен так "двохсотий", взагалі…