О ВОЙНЕ (Александр Твардовский, оотрывок из поэмы «Василий Тёркин», http://www.lib.ru/POEZIQ/TWARDOWSKIJ/terkin.txt)
- Разрешите доложить
Коротко и просто:
Я большой охотник жить
Лет до девяноста.
А война - про все забудь
И пенять не вправе.
Собирался в дальний путь,
Дан приказ: "Отставить!"
Грянул год, пришел черед,
Нынче мы в ответе
За Россию, за народ
И за все на свете.
От Ивана до Фомы,
Мертвые ль, живые,
Все мы вместе - это мы,
Тот народ, Россия.
И поскольку это мы,
То скажу вам, братцы,
Нам из этой кутерьмы
Некуда податься.
Тут не скажешь: я - не я,
Ничего не знаю,
Не докажешь, что твоя
Нынче хата с краю.
Не велик тебе расчет
Думать в одиночку.
Бомба - дура. Попадет
Сдуру прямо в точку.
На войне себя забудь,
Помни честь, однако,
Рвись до дела - грудь на грудь,
Драка - значит, драка.
И признать не премину,
Дам свою оценку,
Тут не то, что в старину, -
Стенкою на стенку.
Тут не то, что на кулак:
Поглядим, чей дюже, -
Я сказал бы даже так:
Тут гораздо хуже...
Тут не то, что на кулак:
Поглядим, чей дюже, -
Я сказал бы даже так:
Тут гораздо хуже...
Ну, да что о том судить, -
Ясно все до точки.
Надо, братцы, немца бить,
Не давать отсрочки.
Раз война - про все забудь
И пенять не вправе,
Собирался в долгий путь,
Дан приказ: "Отставить!"
Сколько жил - на том конец,
От хлопот свободен.
И тогда ты - тот боец,
Что для боя годен.
И пойдешь в огонь любой,
Выполнишь задачу.
И глядишь - еще живой
Будешь сам в придачу.
А застигнет смертный час,
Значит, номер вышел.
В рифму что-нибудь про нас
После нас напишут.
ПРО ВІЙНУ (вільний переклад П.Голубкова)
- Маю честь доповісти:
Я б охоче, просто
Хрест життєвий міг нести
Років з дев'яносто.
Та війна: «Про все забудь!», -
Нам умову ставить.
Планував далеку путь,
А наказ: "Відставить!"
Рік гримнув, і черга – от…
Діти, де вас діти?..
За Росію, за народ
І за все на світі.
Від Івана до Фоми,
Мертві, чи живії,
Всі ми разом – все це ми,
Твій народ, Росія.
І, оскільки все це ми,
Час усім брататись,
Бо з цієї нам пітьми
Нікуди податись.
Тут не скажеш: я - не я,
Нічого не знаю,
Не довести, що твоя
Хата - нині з краю.
Рахувати марно мить
В тихому садочку.
Бомба - дура. Прилетить
Здуру прямо в точку.
На війні себе забудь,
Пам'ятай злодійку,
Рвись до справи - будь на будь,
Бійка - значить, бійка.
За нагодою, дозрів -
Дам свою оцінку:
Тут не за старих часів, -
«Стінкою на стінку».
Тут не те, що «на кулак»:
Дюже чий, чи більше, -
Я сказав би навіть так:
Набагато гірше...
Ну, та що про те судить, -
Ясно все до точки.
Треба, братці, німця бить,
Не давать відстрочки.
Раз війна - про все забудь,
Нарікання - зайві,
Планував далеку путь,
А наказ: "Відставить!"
Скільки жив - на тім кінець,
Від клопотів вільний.
І тоді ти - той боєць,
Що для бою гідний.
Підеш у вогонь такий,
Вирішиш задачу.
І, дивися - ще живий
Будеш на додачу.
А застане смертний час,
Значить, номер вийшов.
В риму щось хтось і про нас
Після нас напише.
Хай прибреше хоч сто крат,
Ми на все готові,
Аби діти наші, брат,
Всі були здорові...