Я розсідлаю конячину
і тихо заведу у двір –
нехай вона вночі спочине
й забуде про життєвий вир.
Обом нехай не сняться знову
нам ясла сіна з полинів
і обіцянки як підкови
на щастя сяють вдалині.
Давай наповним наші чари
і вип’єм мовчки за любов,
щоб наші почуття-примари
гормони не зливали в кров.
14.03.2020