вольный перевод с украинского
стиха Людмилы Юферовой "Подснiжники",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2013/03/08/3616
Подснежники
Покуда солнце в серой пелене,
но пение метели краткосрочно.
Подснежники цветут как в дивном сне.
Хоть снег им по колено, всходят точно.
Подснежники волшебникам сродни.
Кто им такую участь напророчил?
Беспомощно склоняются они,
но смело смотрят прямо в марта очи.
Холодный ветер на холме прилёг,
а чёрных облаков полнеба будет.
В душе уснули струны, мотылёк
надежды спит - их вновь мой смех разбудит.
Дрожу я от снегов и холодов,
подснежник дикий и чудаковатый...
Ну что же не сумел без лишних слов
меня за столько лет завоевать ты?
Підсніжники
Ще сонце – в сірохмарнім сповитку
І завірюхи пісня швидкоплинна,
Та вже цвітуть підсніжники в садку,
Забігли в сніг колючий по коліна.
Підсніжники – провісники весни.
Та хто ж таку їм долю напророчив?
І хиляться до березня вони.
І заглядають безпорадно в очі.
Холодний вітер на горбку приліг,
І чорна хмара упівнеба суне,
Та будить їх дзвінкоголосий сміх
В моїй душі давно поснулі струни...
І я дрижу від снігу й холодів –
Підсніжник дикий і дивакуватий...
Ти не зумів... Ну що ж ти не зумів
Мене за стільки літ завоювати?