Весна пташиною злітала,
І спів її так чарував...
Вона лиш одного не знала,
Що жовтий змій її чекав.
Він сунувся до нас зі Сходу,
І дихав полум'ям з пітьми.
А звідки ти,якого роду?
Чому ти прилетів сюди?
Весні сміявся він в обличчя,
Коли летів повз океан.
Щей досі регіт його сниться,
Коли весь світ його пізнав.
Вона тендітна,ясноока,
В вінку з троянд і колючок.
І затаїлась десь глибоко
Минула радість вуличок.
І дивляться весняні очі
Прозорими, як лід ,слізьми.
І молиться отак щоночі,
І б'є пташиними крильми.
А сни рожеві,як лілеї
Малюють райдугу життя...
І горнеться душа до неї,
Шукає щастя й забуття.