Я п’ю весну із горлечка надії,
Від пролісків хмелію кольорів,
Фіалці першій сонячно радію,
І ароматним подихам вітрів.
Нектар квітневий в пригорщі збираю,
Впускаю в душу звуки неземні,
Весні у душу жадно зазираю,
Й радію цій весняній метушні…
І погляд мій сягає небокраю,
Де глибини неміряний порив.
Я скоро і весну цю дочитаю,
Бо вже до змісту рухає курсив…
Та ще травневі будуть первоцвіти,
Торкне ще вітер холодом-крилом…
Й вишні одягнуть в біле свої віти,
І буде хвастать день своїм теплом.
І загуде бджола в рожевім вітті,
Запахне медом груша на весь світ!
І в весняному цьому розмаїтті
Я загублю рахунок моїх літ…
***