і як мене потрафило
з закритим ротом співати прославу,
коли на полотні відбитком смарагдово-блакитних фарб мазки вчорашніх думок
розсіюють минуле по туманному серпанку зоріючими гострими уламками,
що запросто пронизати в змозі чуже серце,
але це дарма,
бо воно не рідне,
хоч і виглядає здалеку привабливим і наче теплим, і майже близьким
21.18
19.03.2020