Ти,певно,не так зрозуміла,
Та й я підібрав не тих слів,
Не прагну,щоб ти полюбила,
Не буде дороги з голів
Я просто хотів трохи слова,
І посмішку,що не забуду,
Почути ту лагідну мову,
А на запрошення: «буду»
Звичайно,не міг закохатись,
Не знавши,що там за вир,
Та мабуть,вже варто зізнатись,
Твій погляд - найкращий кумир
Можливо,не любиш сидіти,
Можливо,сидіти зі мною,
Ти просто згадай,як всі діти,
Пірнають в нове з головою
Пірнають,не знаючи страху,
Не знаючи совісті мук,
Пірнають і вірять,без жаху,
Що долі у двері той стук
Жовтень 2019