***
Пройшли роки, але ночами сниться
Самотня хата у забутому селі,
З цілющою вологою криниця
І ми, від спраги стомлені, такі малі.
Той присмак від джерельної водиці,
Мабуть, назавжди оселився у мені.
Цілюща сила, мов надійна криця,
Допомагала у життєвій вирині.
Щоразу, як пригадую хатину,
Солоні сльози - ніби крапельки перлин.
Гостинний стіл і білу скатертину
Спіткала доля самотини від родин.
19.04.06.